«Ми на Суспільному — універсальні працівники», — ведуча й випускова редакторка новин Ольга Тимуляк
Про будні журналіста новин, про матеріал, який ніколи не потрапить в ефір Суспільного, і про досвід роботи під час карантину — розповіла випускова редакторка й ведуча новин на телеканалі UA: ЛЬВІВ та UA: Українське радіо Львів Ольга Тимуляк.
— Чому обрали журналістику?
— Хотіла знати про все-все, що відбувається. Я допитлива з дитинства, мене завжди цікавило чому так, а не по-іншому. Ліпшої професії для таких, як я, і не знайдеш, напевно. Журналісти — одні з тих, хто першими дізнаються про подію, а потім роблять інформацію про неї загальнодоступною.
— Робота в новинах на Суспільному: яка вона?
— Непередбачувана. Це найточніше слово, яким можу її описати. Звичайно, ми маємо алгоритми роботи і завдання, які виконуємо впродовж дня. Наприклад, випуск новин триватиме 20 хвилин. Так щодня. Але те, про що саме ми розповідатимемо у цей час, може змінюватись кілька разів на день! Іноді якусь важливу новину ми дізнаємось за 30 хвилин до ефіру. Це начебто й багато часу. Проте дізнатись — не означає одразу розказати про це в ефірі. Всі новини треба перевірити. Буває, що пів години на це не вистачає. Або ж — чиновники не беруть слухавки чи відмовляються підтвердити інформацію або спростувати. Словом, в новинах не нудьгуєш (усміхається — Авт.)
— Що найскладніше в роботі? А що найприємніше?
— Завжди намагаюсь робити новини цікавими для глядачів. Це дається доволі нелегко, бо ми обмежені новинним форматом — без власних суджень, без емоційних вкидів. Водночас, ці «обмеження формату» на Суспільному дають свободу нам говорити про все об’єктивно. Часто працюємо над серйозними й, іноді, складними темами. Проте намагаємось всією командою шукати і добрі, позитивні історії. Найприємніше — коли відчуваєш підтримку від колег. Це дуже мотивує. Якось нещодавно я вичитувала сюжет нашої журналістки і змінила кілька речень. Вона прийшла до мене і сказала: «Олю, справді ліпше так, як ти виправила. Просто і зрозуміло. Дякую». І це — так приємно!
— Розкажіть про свій робочий день.
— Ми на Суспільному — універсальні працівники (усміхається — Авт.) Я веду новини на радіо і на телебаченні. Це різні платформи, і для кожної треба адаптовувати контент. Загалом, вранці приходжу на роботу і маю перелік тем, які вийдуть в ефір. Він ще не остаточний, бо до 19-ї години ще все може змінитись. Я постійно моніторю стрічку новин, і ми можемо не знімати заплановану раніше тему, якщо з’явиться щось важливіше. Упродовж дня читаю кожен матеріал, який підготували наші журналісти. Цей погляд зі сторони дуже важливий. Журналіст, коли працює над темою, ґрунтовно її досліджує. Він тримає в полі зору чимало інформації, стежить за розвитком подій, і йому може здатися, що глядачі чи слухачі також у курсі всіх новин. Але це не завжди так. Тому ми разом із журналістом вдосконалюємо матеріал, виправляємо текст: щось дописуємо або забираємо. Аби матеріал був зрозумілий і доступний. Тоді я формую верстку — це перелік новин, в якому порядку я їх озвучу в ефірі. Коли це готово — йду на макіяж. А тоді — прямі ефіри.
— Який матеріал ви ніколи не дозволите собі випустити в ефір Суспільного?
— Неперевірену інформацію або піар під прикриттям, так звану «джинсу». До прикладу, коли якась організація анонсує акцію протесту на суспільно-важливу тему, а, фактично, на акції лише кілька представників цієї організації. Таке у Львові, на жаль, часто.
— За якими принципами формуєте випуск новин?
— Новини — це оперативність. Тому спочатку у випуску будуть ті, які або відбуваються в цю хвилину, або перед випуском. Якщо ж кілька подій стались в один день, але задовго до ефіру новин, тоді першим буде те, що важливіше. Але ми ніколи не озвучимо в ефірі неперевірену інформацію. І навіть якщо ми «програємо» в оперативності, то подамо лише правдиву інформацію.
— Як змінилася звична робота з початком карантину?
— Ми відкорегували графік роботи, аби в ньюзрумі не було одночасно всіх працівників. Тому в один день я вела новини і на радіо, і на телебаченні. Це вдвічі більше роботи, ніж зазвичай. Закінчився випуск на радіо — треба вичитувати матеріал для телебачення. Прочитала — треба формувати верстку для іншого ефіру. Поміж тим — стежити за новою інформацією. А вона з’являлась, буквально, щохвилини. Спочатку карантину інформаційний простір був переповнений. Був шалений ритм. Але ми впорались. В нас чудова команда.
— Поділіться робочою історією за останній час, яка вразила і запам’ятається назавжди?
— Насправді, я захоплююсь всією командою новинарів на Суспільному. За час карантину в нас було чимало непростих зйомок. Всі вони пов’язані з коронавірусом. Наші журналісти їздили в лікарні, де є хворі на коронавірус. Ми знімали про те, як відбувається ПЛР-тестування. Їздили в селище, де зафіксували спалах коронавірусу. І ніхто жодного разу не сказав, що не поїде чи відмовляється від зйомки. У нашого співробітника від ускладнень коронавірусу помер дідусь. Ми щодня говоримо про кількість нових випадків зараження і смертей. У той день було особливо важко озвучувати статистику.
— Який досвід «карантинної» роботи — особистий та професійний — вдалося отримати?
— Мене забирав водій з дому о 9:30 ранку, а привозив о 21:00. Я увесь день була на роботі. Тепер знаю, що можу майже все (усміхається — Авт). Я ще раз переконалась, що обрала саме ту професію. Тішуся, що саме зараз я — на Суспільному.
