Фотопроєкт Суспільного про командирів, народжених за Незалежності: «Лівша», «Малюк» та Павло Галас

Фотопроєкт Суспільного про командирів, народжених за Незалежності: «Лівша», «Малюк» та Павло Галас

24 сер. 2022

31-шу річницю Незалежності ми зустрічаємо із понад двома тисячами кілометрів фронту. На кожній ділянці — молоді командири та командирки, які в різний спосіб потрапили до війська — за вибором, за покликанням, за необхідністю. Цього дня команда Суспільного Мовлення хоче показати їхні обличчя. Усіх наших героїв об’єднує бажання бути зі «своїми людьми, там, де найважче». 

Читайте також: Суспільне презентувало фотопроєкт про військових командирів, народжених за Незалежності

«Лівша» — Андрій Верхогляд, 27 років, родом зі Львівщини, виріс на Житомирщині. Командир батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Чорних Запорожців, у званні майора. 

Загинув на Світлодарській дузі 22 червня 2022 року. Його портрет тримає дворічна донька Юля.

Андрій Верхогляд хотів стати військовим з першого класу. Його батько — полковник Збройних Сил. Мама Людмила каже, що переконувала сина обрати цивільну професію, але він і слухати не хотів. Вступив до Академії сухопутних військ, а після випуску поїхав на Донбас.

Там, у 2018-му, зустрів свою дружину Марину, військову медикиню: «Люди і війна — це його. Він постійно був зі своїми людьми. Роздавав завдання і йшов туди, де найтяжче».

Читайте також: Історичні події світанку Незалежності — дивіться на Суспільному «Колапс: як українці зруйнували імперію зла»

З 24 лютого 2022 року воював на Київщині, після звільнення області на початку червня — ротація на Донбас: «Андрій писав після штурмів, вибачався, коли довго не виходив на зв’язок. Але у день загибелі все було інакше: ми говорили, обговорювали якісь побутові речі, а після 18:00 зник зв’язок. На тому напрямку саме був штурм. І цього разу Андрій мав бути із ротою, яка потрапила у найважчє становище. Висунувся, атаку відбили. І коли повертався назад, виявився ласим шматком. Його накрили артою, а тіло не витягли. Ми сподівалися і вірили. А коли його дістали, це наче і добре, але я ніби впала з висоти, розбилася, мене склеїли, а потім підняли і кинули вниз… Ми познайомилися на Світлодарській дузі. Біля Світлодарська він і загинув. У цьому є якийсь страшний символізм», — розповідає Марина.

Минулоріч Андрій казав: «Ми маємо вибороти свою незалежність, маємо за неї працювати. І я думаю, що кожен українець повинен зрозуміти, що наша незалежність цього варта. Бо це найцінніше, що у нас є».

«Малюк» — Михайло, 27 років, родом зі Львівщини. Сержант стрілецької сотні 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ «Карпатська Січ».

Михайло не мав військового досвіду: швидку підготовку — тактичні завдання, стрільби — пройшов у рідному Стрию, коли почалася широкомасштабна війна. Тепер як командир керує близько ста солдатами. 

«На Донбас приїхав наприкінці квітня разом з побратимами з громадського формування “Стрийська Сотня Січові Стрільці”. Як добровольці ми всім складом вступили у “Карпатську Січ”»

Ось як «Малюк» описує службу: «Найважче, що постійно хочеться спати, немає часу на спокійний сон. Тільки заснув — і чуєш бух-бух. Найпростіше? Тут немає нічого простого».

Незалежністю називає державу без війни, ще більш незламну, із «класною» владою.

Павло Галас, 31 рік, родом зі Львівщини. Командир відділення розвідувальної групи 11-го окремого батальйону Нацгвардії, у званні старшого сержанта.

Павло прослужив 11 років у навчальному центрі нацгвардії в Золочеві. У 2021 звільнився. Та щойно почалася повномасштабна війна, прибув у свою частину та призвався знову. Воював на Сумщині: «У моєму відділі воюють і дядьки, старші за мене, але з тим, що я молодший, проблем немає. Усі прекрасно розуміють, що задачі ми виконуємо одні й ті самі. Якщо риємо окоп, то всі разом». 

Найважливішим у службі називає підтримку бойового духу тих, за кого несе відповідальність, бо від нього залежать успіхи в бою.

«Незалежність — це коли ти вільний, а у твоїй країні свобода слова і свобода дій. Багато людей у світі цього позбавлені», — говорить Павло.

Про командирів з інших регіонів можна прочитати за посиланням. 

Команда фотопроєкту:

Авторка проєкту, фотографка — Аліна Смутко

Фоторедакторка — Вікторія Курчинська

Продюсерки — Наталія Шимків та Анастасія Ісаєнкова

Авторка ідеї та редакторка проєкту — Христина Гаврилюк

За допомогу в створенні фотопроєкту вдячні: пресофіцерці 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» Ірині Рибаковій; речниці Українського добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» Василині Наконечній; старшому солдатові 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» Владиславу Косовському.

Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й канали Суспільного радіо (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.