«Це можливість говорити правду в ефірі, прямолінійність, незаангажованість і відкритість для всіх», — ведучі «Теми дня» Іванка Федів та Володимир Перерва про роботу на UA: ЛЬВІВ

Щобудня о 19:20 в ефір телеканалу Суспільного Львів виходить прямоефірне ток-шоу «Тема дня». Це півгодинна розмова про топ-подію чи головну тему, яка у всіх на вустах. Трансляцію програми наживо дивіться на сайті lv.suspilne.media  та на YouTube-каналі UA: ЛЬВІВ. 

Про спікерів проєкту, найважливіші кроки в підготовці програми та роботу на Суспільному розповіли телеведучі Суспільного у Львові Володимир Перерва та Іванка Федів.

• Прямий ефір, особисто для вас, — це …. 

Іванка: … як політ на повітряній кулі: ніби і знаєш, як це — летіти, і напрямок знаєш, але буває таке, що раптові погодні умови можуть твій кошик занести у  зовсім неочікувану місцину. Щоразу адреналін і щоразу ейфорія — то круті відчуття. Їх неможливо ні повторити, ні описати. То зрозуміють тільки ті, хто прямими ефірами живуть і живуть в них.

Володимир: Якщо одним слово, то це — непередбачуваність. Прямий ефір не можливо спланувати на 100%. Ти готуєшся до нього, знаєш, хто до тебе прийде, розумієш, про що будете говорити, але в один момент всі твої заготовки можуть піти нанівець, бо гість відмовляється приходити перед ефіром або приходить і відповідає одним чи двома словами, або з технікою щось стається і ти маєш в ефірі думати, як викручуватись, що говорити… В цьому і є смак прямого ефіру, особисто для мене, — робити те, що не за планом, питати про те, чого нема в сценарії. Саме від таких ефірів отримую набагато більше задоволення, ніж від стандартного, коли все, як по маслу.

• Як готуєтеся до програм? 

Володимир: Специфіка програми «Тема дня» така, що рідко знаємо те, про що говоритимемо завтра, тому на підготовку до ефіру є не так багато часу. Здебільшого, це 5-7 годин. За цей час треба знайти і запросити гостей, вникнути повністю в тему, перечитати купу документів, написати орієнтовний сценарій. Завжди радимось між собою в колективі «Теми дня»: робимо брейншторм, після якого вже й виходить фінальний пазл.

Іванка: Готуємось до програм ретельно, багато аналізуємо, читаємо. Це важка щоденна робота команди. Інколи на маленький телефонний коментар іде кілька днів. Інколи тема ефіру через те, що раптом щось трапилось, змінюється за кілька годин до виходу програми. Ми з командою навчились жити в цьому шаленому ритмі і навіть отримувати від цього задоволення.

• Як і де шукаєте теми для проєктів, яскраві історії людей?

Іванка: Ретельно ставимось до того, що буде в ефірі, вивчаємо проблеми, теми. Наш проєкт — це «сьогодні на сьогодні», тобто не можу сказати зараз, що в ефірі буде завтра, бо завтра може з’явитися щось гаряче і важливе. Це і стане темою дня.

Володимир: З темами буває по-різному. Інколи люди самі пишуть про свої проблеми і просять висвітлити їх в ефірі. Інколи беремо теми з вулиці: страйки, перекриття доріг і тому подібне, також — рішення чиновників і депутатів. Інколи буває «затишшя» тем. Це, переважно, влітку. Тоді важко шукати цікаві історії і спікерів: період відпусток, тож не так легко когось запросити до студії.

• Робота на Суспільному. В чому труднощі, а в чому — переваги?

Іванка: Робота на Суспільному — це про любов до того, що робиш та повагу до самої себе. На жаль, не всі глядачі і суспільство, загалом, розуміють, наскільки важливим є Суспільне і наскільки потрібною та важкою є наша робота. До цього треба прийти, хочеться щоб семимильними кроками (усміхається — Авт.)

Володимир: Труднощі можуть виникати спочатку, коли людина тільки приходить на Суспільне. Адже потрібно навчитись працювати за журналістськими стандартами. Я на Суспільному працюю від першого дня його створення у Львові і основні переваги тут — це можливість говорити правду в ефірі, прямолінійність, незаангажованість і відкритість для всіх.

• Що надихає та мотивує у цій професії загалом, а зокрема — на Суспільному?

Володимир: Робота  на Суспільному — це озвучувати те, за що не буде соромно. Це можливість висвітлювати будь-яку тему, якщо вона важлива. Це запрошувати тих, хто реально в темі компетентний експерт, а не тих, кого «сказали» згори. Це йти вулицею з гордо піднятою головою і розумінням, що ти незалежний. А якщо говорити про те, що мене мотивує і надихає в професії, то відповідь дуже проста — це люди! Люди, з якими я працюю в команді, і люди, які приходять до мене на ефір.

Іванка: Надихають, звичайно, глядачі. Надихають колеги та гості ефіру, коментарі під трансляціями у соцмережах. Розуміння того, що ти робиш важливе, говориш правду, що тобі не соромно, — ось що надихає найбільше.

• Інтерв’ю з якою особистістю вам запам’яталося найбільше?

Іванка: Кожне інтерв’ю — окрема маленька історія, важко виділити. З останнього, запам’яталась розмова із заступницею голови спільноти «Емаус «Оселя» Наталею Саноцькою. У закладі мешкають ті, хто втратив домівку. Спільтота також годує безпритульних. Наталя Саноцька в ефірі розповідала, що саме зараз дуже багато людей голодує: час такий — кризовий. Коли вона це говорила, в її в очах майнули сльози. Відверто, у мене теж. Хліб після такого ефіру став іншим на смак. Чесно. 

Володимир: Є ефіри, які пам‘ятаю дуже добре. Наприклад, діти однієї із львівських шкіл поїхали за кордон разом з директоркою і завучем, але одного хлопця залишили на кордоні, бо той забув паспорт. Ми з’ясовували, що сталось, зв’язувалися з поліцією, прикордонниками, однокласниками хлопця, управлінням освіти. Пам‘ятаю, що директорка школи дуже не хотіла прийти в студію, але після величезної кількості дзвінків зі злістю погодилась. Проте вже після ефіру дякувала, що ми в студії обговорили цю тему в діалозі між усіма сторонами: школою, батьками, юристом. Це для мене особисто було важливо: конструктивно поговорити і дійти до того чи іншого рішення. Ще згадується ефір, коли гості не встигали доїхати, бо стояли в заторі і треба було починати без них. Гість говорив зі мною по телефону прямому ефірі до моменту, коли не зайшов у студію. Взагалі, запам‘ятовуються ефіри, які мають фідбек: коли дзвонять і дякують, що після ефіру дорогу почали ремонтувати, що чиновник виконав обіцянку, озвучену в програмі. У такі миті ти розумієш, що твоя робота не даремна.

• Чим не можна собі дозволити знехтувати під час роботи у прямому ефірі?

Іванка: Під час роботи у прямому ефірі неможливо чимось знехтувати. Це велике колесо, яке без маленького, навіть, дрібного гвинтика не поїде.

Володимир: Треба максимально зосередитися на розмові: слухати і фільтрувати, що говорить гість, чи він не обманює, чи не говорить про зовсім інше, чи просто «лиє» водичку словами. Також треба завжди стежити за часом, контролювати все, що відбувається в ефірі. Ведучий має прожити ефір, щоб не пропустити чогось важливого.