«Ми не робимо сенсацій там, де їх немає», — шефредакторка новин Львівського Суспільного про роботу на карантині
Першими про все найважливіше, що відбувається у Львові та області, дізнаються журналісти-новинарі. Вони працюють в центрі всіх подій, щоб інформувати тих, хто змушений залишатися вдома. Про режим роботи регіонального ньюзруму Суспільного зараз, найпроблемніші виїзди та досвід в умовах карантину розповіла шефредакторка новин Львівської філії Ольга Крупник.
— Як вплинув карантин на будні журналістів новин?
— Робота в умовах карантину — якщо говорити про саму журналістику — не змінилася: оперативність, точність та дотримання стандартів актуальна у всі часи. Єдине — наші журналісти стали обережніші у спілкуванні з іншими, одягаємо засоби захисту. Хоча, коли йдеться про небезпечну зйомку, наприклад, поїздку в лабораторний центр, де роблять тестування на COVID-19 чи у село, де спалах захворювання, журналіст вагається не більше хвилини, бо професійна допитливість та бажання розповісти про це людям беруть гору. І ще одне: ми змушені дещо дистанціювати журналістів. Частина колег працюють з дому. Скажімо, над публікаціями для сайту та пошуком тем. Записів скайпом та коментарів телефоном теж побільшало в нашому ефірі. Крім цього, у кінці березня запустився мультиплатформовий всеукраїнський марафон «На карантині». Це щоденне ток-шоу із включеннями журналістів з усіх філій. Тож, до наших звичних новин додалось роботи у межах марафону.
— О котрій виходять випуски новин на UA: ЛЬВІВ та Українському радіо Львів?
— Власне, через часткову дистанційну роботу кількість випусків у філії дещо зменшилась. Зараз це два радійні (о 12.10 та 17.10) і три телевізійні (17.00, 19.00 та 20.30) випуски. Оперативна інформація про події Львівщини — на цифрових платформах Львівського Суспільного.
— Розкажіть про один робочий день із життя ньюзруму.
— Робочий день інформаційників Суспільного починається, фактично, ще напередодні. Тоді ми формуємо чи не половину випуску. В умовах карантину таке планування особливо ефективне, адже звичне життя міста завмирає. Проте, спільно ми знаходимо безліч важливих історій, які цікаві нашій аудиторії. Отже, напередодні ми пропрацьовуємо теми і намагаємось домовитись із спікерами для інтерв’ю. Знімальна група — журналіст, оператор та водій — на виїзди одягає маски, рукавиці та захисні окуляри. За необхідності — й спеціальні костюми. Відверто кажучи, за неповних два місяці це вже стало ритуалом наших новинарів. Якщо ж подія вагома, журналіст впродовж дня вмикається не лише в регіональні випуски теле- і радіоновин, а й у загальнонаціональні. Далі — збирає інформацію, робить фотографії для цифрових платформ і оперативно передає усе це колегам для опрацювання чи публікації ще до того як повернеться в офіс. Після приїзду, журналіст пише сценарій та монтує з режисером відеоісторію — сюжет. І думає над матеріалом вже на наступний день.
— У якому форматі зараз співпрацюють новинарі та digital-відділ філії?
— Наш digital-відділ та ньюзрум — це, фактично, єдине ціле. Ми взаємодомовнюємо одне одного та взаємодопомагаємо. Усе найважливіше, що відбувається в області, з’являється практично одночасно на усіх наших платформах. Звісно, найоперативніше — на сайті suspilne.media та на сторінках у Facebook, Instagram та Telegram, адже, на відміну від випусків новин на телеканалі та радіо, digital не прив’язаний до конкретного часу виходу в ефір. Тому наші журналісти збирають інформацію під час виїздів для усіх платформ Суспільного.
— Що стало для команди справжнім викликом під час карантину?
— Таких було кілька. По-перше, зараз особливо ретельно треба перевіряти всю інформацію, адже шириться чимало фейків. По-друге, люди бояться, і стало складніше отримати елементарний коментар чи домовитись про звичайне інтерв’ю. По-третє, є окрема сторона роботи — психоемоційна. Практично усі працівники філії щодня бачаться на зйомках із тими, хто контактує з хворими на коронавірусну інфекцію. Це — лікарі, лаборанти чи соціальні працівники. І мабуть, кожен з нас переступив певний власний психологічний бар’єр, пов’язаний із цим. Наша команда знає й розуміє, наскільки важливою є зважена та перевірена інформація. Особливо у такий час. Ми всі усвідомлюємо, що можемо захворіти, але при цьому не панікуємо. Головне завдання зараз — берегти себе і виконувати свою роботу якісно.
— Яка зйомка виявилися найпроблемнішою в умовах карантину?
— Найпроблемніше зараз — потрапити на зйомку, скажімо, до лікарні. І водночас — нам важливо висвітлювати роботу медиків і ті умови, в яких вони працюють і де перебувають хворі. Також часто проблемно оперативно отримувати фактаж для сюжетів, адже лікарі та держслужбовці стали обережніші у наданні інформації, і перевірятимуть її у себе ще кілька разів, перш ніж оприлюднити. Із найтривожнішого, особисто для мене, — відправляти людей на зйомку в потенційний центр небезпеки заразитися. До прикладу, на кордон, коли повертаються заробітчани, — ми ж не знали чи є серед них інфіковані коронавірусною інфекцією. Чи у село, де стався спалах захворювання на Львівщині.
— Які ваші матеріали останнім часом стали найбільш популярними в мережі?
— Людські щирі й справжні історії — ось що буде завжди популярним на усіх наших платформах. Скажімо, історію про жінку, яка малює писанки переглянуло понад 2 мільйони глядачів у Facebook, відреагували на публікацію — близько 35 тисяч і 2,5 тисячі поширили. Або ж матеріал про проблему із збутом городини у селян: його в мережі переглянуло більше мільйона людей і поширили близько 2,6 тисячі. Ще було відео із порадами священника про дотримання карантину, яке перепостили близько 3 тисяч разів.
— Загалом, як обираєте новини для випусків на телеканалі та радіо?
— За критерієм суспільної важливості. Ми слухаємо людей — що їх тривожить, що цікавить, чим вони живуть? Часто до нас звертаються мешканці на гарячу лінію каналу або ж пишуть у соцмережах і повідомляють ексклюзивну інформацію.
Головні теми зараз — робота лікарів, обмеження на карантині, як функціонує місто, як і кому роблять тестування на COVID-19, яка тенденція з інфікуванням, ініціативи підприємців та звичайних львів’ян в цих умовах і багато іншого. Нам важливо транслювати та публікувати перевірену, збалансовану інформацію. Ми не робимо сенсацій там, де їх немає. Саме тому поруч із тривожними новинами про нові випадки захворювань ми намагаємось показувати, наприклад, історії про успішне одужання. Бо про це теж важливо знати. Наша команда працює над тим, аби збалансовано, спокійно і оперативно інформувати людей. Зауважу: не нав’язувати власну позицію, не лякати і не розважати, а надавати інформацію, щоб глядач, слухач чи читач зробив власні висновки.
— Які уроки такий «карантинний» формат роботи дав особисто для вас як керівника ньюзруму?
— Головний урок — безвихідних ситуацій не буває. Завжди можна переформатувати роботу, перерозподілити ресурси. Приходить ще більше розуміння, що люди й уся наша команда — це наша найбільша цінність!
— Що зробите всією командою, коли карантин завершиться?
— Ми нарешті усі побачимось в улюбленому ньюзрумі. Наобіймаємось! :)
* Фото частини команди новинарів Львівського Суспільного у День вишиванки. 16 травня 2019 року